Три шляхи ведуть до знань

                                                                         Три шляхи ведуть до знань:

                                                                     шлях роздумів – найблагородніший,

                                                                    шлях наслідування – найлегший,

                                                                    і шлях дослідження – найважчий.

                                                                                                               Конфунцій

     

       Сучасна школа як соціально-педагогічна покликана забезпечити досягнення таких освітніх результатів, які б відповідали цілям розвитку особистості й сучасним вимогам суспільства. Головним завданням учителя є створення умов для формування творчої, компетентної особистості, здатної реалізувати свій потенціал у суспільстві.

Пріоритетною сьогодні є методика, орієнтована не лише на засвоєння знань, а перш за все на оволодіння способами та прийомами їх реалізації. Саморозвиток особистості, спілкування, уміння мобілізувати за певної ситуації отриманні знання та досвід, вирішувати проблеми, що виникають у житті, засобами предмета, тобто використовувати компетентнісний підхід.
 Реалізація компетентнісного підходу дозволяє відібрати ті знання та вміння, які найбільш значущі для формування ціннісних орієнтацій, які будуть необхідні у житті учня. Сучасний вчитель повинен пам’ятати, що учень, це не порожня посудина, яку він має наповнити знаннями, вміннями, навичками, а факел, який потрібно запалити. З цих позицій  оцінюю освітні досягнення учнів.

Отже, компетенція – це сукупність взаємозалежних якостей особистості (знань, умінь, навичок, способів діяльності), що є заданими для використання відповідного кола предметів і процесів та необхідними для продуктивної дії щодо них; а компетентність – це обізнаність, володіння людиною відповідною компетенцією, що містить її особистісне ставлення предмета діяльності.

 Ця схожість не випадкова, адже ці поняття походять від одного джерела. У вітчизняній термінології поняття «компетентність» вживається  у значенні «коло повноважень», а «компетентність» пов’язують з обізнаністю, авторитетністю, кваліфікованістю. Тому в педагогічній аспекті доцільно користуватися саме терміном «компетентність».

       Основними складовими компетентнісного підходу є:

       - знання – це не просто інформація, а та інформація, що швидко змінюється, динамічна, різноманітна, яку потрібно вміти знайти, використати у власній діяльності;

       - вміння застосовувати ці знання в конкретній ситуації;

       - адекватне оцінювання себе, конкретних знань.

        А.Хуторський  означує компетенцію як задану вимогу, норму освітньої підготовки  учня, а компетентність – як його реально сформовані особистісні якості та мінімальний досвід діяльності. А. Дахін визначає компетенцію як рівень розвитку особистості учня пов’язану з опануванням  освіти. Компетентність – це особистісна якість, що вже склалась.

Зміст та методика викладання будь – якого навчального предмета мають певні специфічні риси, стосовно формування компетентностей  та творчості учнів. 

Учитель – це творець і винахідник. Кожен знайдений прийом чи нове їх поєднання своєрідний винахід. Кожен оригінально складений план уроку – творчий підхід. 

Сьогодні головний акцент робиться на учня. Намагаюсь навчати  школярів здобувати інформацію з різноманітних джерел. Аналізувати, критично осмислювати та вміло використовувати її, здійснювати дослідницьку діяльність. Вони повинні вміло застосовувати інформаційні технології, комп’ютерні програми, які цікаві їм і дозволять усвідомити їм власний успіх чи ліквідувати прогалини.

У практиці  висвітлено багато цікавого, корисного, гідного широкого поширення. Уміння відбирати і використовувати вже відоме зовсім не означає відходу від творчості, а є тим стимулом , що спонукає до пошуку.

Адже, школа має допомагати учням в оволодінні технологіями життєтворчості, створити умови для розкриття потенціалу самопізнання, самооцінки, самопрограмування, самоактуалізації, самореалізації.

Завдяки цим рисам творчої діяльності можу вчити учня творчого, думаючого і схильного до пошуку.

Якщо учень обізнаний, він має достатні знання з біології та інших предметів,  говорю, що дитина компетентна. Компетентність учня дає можливість самовдосконаленню особистості; спонукає дитину до визначення нових цілей та формування творчих здібностей учнів.

Варто відмітити, що творчі завдання – взаємозв’язок пізнавального та розумового завдань. Його розв’язання вимога від учня застосування раніше засвоєних знань та вмінь у новій ситуації, їх комбінацію та переплетення, побудову їх на основі способу розв’язання, бачення нової проблеми в традиційній ситуації, бачення структури і нової функції об’єкта. Важливе також напруження думки, збудження розумової діяльності.

Адже саме, творчі завдання, на відміну від репродуктивних, сприяють підняттю у школярів на більш високий рівень їхнього розумового розвитку. Також у процесі виконання таких завдань учні вчаться лаконічно і чітко висловлювати свої думки, формувати відповіді та використовувати отриманні знання для виконання практичних завдань у нестандартних ситуаціях.

Творчий підхід допомагає вчителю перенести «центр» вивченню нового матеріалу на уроках, що звільнює час удома, який можна використати для подальшого закріплення. Творчий підхід до уроку робить уроки пізнавальними, цікавими, захоплюючими, як відзначив А.П.Макаренко: «Дзвоники у думках дітей видають диво-мелодії – відповідна реакція дітей на творчий підхід учителя…» Дозволяють зробити їх такими інноваційні методики, інтерактивні форми навчання, що допомагають залучити дітей до розумової діяльності, вибрати посильне завдання, одержати результат, побачити плоди своєї праці, які сприяють мобілізації в учнів максимум сил та енергії на навчання, одержання знань.

У практиці моєї роботи розроблена система узагальнюючих уроків (узагальнення та систематизація знань). Вони є атестаційними уроками з теми. Ці уроки допомагаю усебічно охопити, перевірити, узагальнити й закріпити знання теми: знання теорії, уміння, навички проведення дослідів, роботу з опитувальником, використання між предметних зв’язків з хімією, географією, літературою, медициною, музикою, екологією.

Такі уроки навчають працювати творчо, активно, переживати за свою роботу й роботу товаришів, об’єктивно давати оцінку й самооцінку. На мою думку, творчі уроки з інтерактивними технологіями дозволяють учням усвідомлювати предмет біологію як систему природничих знань. Я помітила, що це розширює кругозір учнів, змушує логічно осмислювати навколишній світ, дійсність, бачити своє місце в цій складній системі.

Крім того, багато часу  приділяю самоосвіті. Готуючись до уроків, використовую праці Єрмакова І., Ковганович О.  «Життєва компетентність очима учнівської молоді». Галузинський В., Євтух М. «Диференційовані та індивідуальні підходи у навчанні та вихованні учнів», журнал «Біологія».

Постійне самовдосконалення дає мені змогу вміло аналізувати процес навчання, творчо розвивати традиційні методи, поєднуючи їх з нетрадиційними сучасними українськими та зарубіжними методиками. Підвищення фахового рівня сприяє також участь в районних, обласних семінарах

Навчаючи учнів біології, своїми головними завданнями вважаю:

Своєрідною творчою лабораторією є кабінет біології у школі. З року в рік  працюю над зміцненням матеріальної бази кабінету. Зібрано колекції комах, рослин, розроблено проекти: «Енергозбереження», «Проблеми пошуку та використання нових екологічно-чистих джерел енергії», проект «Лісова аптека», випущено брошури «Застосування методу проектів у позакласній роботі з біології», «Скарбниця народних знань».  Слід відмітити, що матеріальна база –  це підстава успішної роботи з учнями. Так у 7-8 класах цікаво проходять уроки-подорожі з героями рослинного та тваринного світу, уроки-екскурсії в Царство Флори та Фауни також проводяться дослідження на лабораторних та практичних роботах, практичні навички учні набувають під час роботи на науково-дослідних ділянках. В старших класах учням надається можливість працювати з додатковою літературою, газетами, журналами, розробляти міні-проекти, чайворди, кросводи.

Отже, вчитель має розбудити закладений в кожній дитині творчий початок, навчити працювати самостійно і допомагати зрозуміти та знайти себе, зробити перші кроки у творчості для радісного та щасливого – до цього прагну, організовуючи свої уроки. Не всі учні стануть біологами, але всім їм доведеться жити у світі величезної інформації – такі уроки вчать жити. Світ переступив межу тисячоліть. Яким буде наше майбутнє? Як допомогти розкритися багатству індивідуального світу дитини? Як організувати навчальний процес, щоб в очах дитини не згас вогонь допитливості, творчості, знахідок? Допомогти в цьому може розвивальний характер навчання, підкріплений пізнавальним інтересом, творчістю фантазії, логічним осмисленням, умінням узагальнювати, аналізувати, робити висновки.